::Винницкий:: ::форум ::

[speaker73]

INTERMEZZO
Лиш рік минув о після того,
як слово це хондра я взнав
Лиш рік минув...
Та зара я слово це пізнав у друге
Удруге зразумів його,
На власній шкурі все я зрозумів.

Я сам хондрою захворіти встиг.
Як важко на душі, такий тягар,
Незнаю що й робить.
Хоча. Я знаю і нехочу.
Нічого і нікого!

Коли читав я про людей великого гатунку,
читав про їх мору на світ,
Я лиш сміявся з них.
Чого це можна так ненавидіти світ?
Від чого важко на душі?
І взагалі... Яким таким то небораком?
Ми можем нудитись і все чекати спокою і ночі...
Чекати сну, чекати забуття...